Сонячна принцеса
Ольга Листопадська

Мова видання: укр.
Виходить друком: червень 2019
Сторінок: 152
Оправа: тверда


Глава 1. Таємничі незнайомці

Надворі сутеніло, засвітилися перші ліхтарі, і знову пішов сніг. Одна маленька Сніжинка, пролітаючи біля великого лілового будинку, що стоїть на центральній площі, вирішила поцікавитися й зазирнула у віконце на другому поверсі.

Вона побачила простору кімнату, в дальньому кутку якої розмістилося красиве ліжко з балдахіном, а вздовж стіни навпроти височіла громіздка книжкова шафа. Книжки на її полицях були розставлені впереміж із м"якими іграшками й вітальними листівками. Підлогу прикрашав пухнастий килимок, схожий на легку хмаринку, а біля самого вікна стояв письмовий стіл. За ним сиділа дівчинка й щось старанно записувала в зошиті, час від часу переглядаючи повідомлення в мобільному телефоні.

Допитлива Сніжинка так і сторопіла від здивування: «Та це ж принцеса Піна!» І була права. Тому що вона пролітала не повз звичайний будинок, а біля королівського палацу й зазирнула у вікно кімнати, де жила справжнісінька принцеса.

«Треба ж, у яку далечінь мене занесло!» — подумала Сніжинка. Адже тепер вона зрозуміла, що дідусь Північний Вітер примчав її до однієї дуже маленької країни, назва якої Кастарія.

Цю країну важко відшукати на мапі, але вона існує, і всі її мешканці надзвичайно пишаються тим, що можуть називати себе кастарійцями. А ще вони обожнюють свою принцесу, ім’я якої говорить само за себе. З древньокастарійської мови воно перекладається як «сонячна». Дівчинка народилася морозного дня в середині лютого. Кажуть, що коли королева Золіана вперше побачила новонароджену донечку, то вигукнула: «Моє ти сонечко!» Після цих слів ні в кого вже не було жодного сумніву, що крихітці пасує тільки одне ім’я. Так на світ з’явилася принцеса Піна.